ПІСНЯ МАНДРІВНОГО СПУДЕЯ 

Агов, мої маленькі чортенята! 
З-під свити я вас випущу на світ — 
туди, де кров з любов'ю черленяться, 
де пристрастей i пропастей сувій… 
Я — ваш отець, тож будьте мені вірні! 
(які невірні рими в голові!), 
але коли до серця входять вірші — 
прекрасні, наче крила голубів, 
які тоді надії!.. 
З риторик і поетик академій — 
гайда на площу, як на дно ріки! 
Підслухані у вирі цілоденнім, 
ті рими — вчителям наперекір 
(у вчителів, здається, перекір) ! 
Або в поля, як на зелену прощу — 
читати вірші травам і вітрам!.. 
І постарайтесь, я вас дуже прошу, 
щоб явір тихі сльози витирав, 
щоб небо, нахилившись, наслухало, 
щоб завше був натхненний соловій… 
Хвалу воздавши часові зухвалу, 
звірят і пастухів благословіть!.. 

Отож, — на світ, за діло — чарувати! 
Агов, мої маленькі чортенята!